Я ковтаю повітря,
Легені жадібно шукають краплину тепла,
Запах спаленого листя,
Задурманює, відкидає назад,  
А небо досі не гріє,
Лиш сміється в холодних блакитних тонах,
Хоча йому завжди вірю,
Але сьогодні я не з вами, тікаю назад.
Зашиваю в ці полотна,
Неіснуючі реалії примарних ночей,
Кілька натяків гострих,
Аби зламати дивну вигадку і знищити все,
І розвіяти попіл
Над океанами глибокими, втопитися в них,
Один лише постріл,
І ваші посмішки фальшиві позникають з облич

 
Я буду жити,
Буду співати,
Я буду сильним,
Мене не зламати,
Жоден вітер,
Ніякі старання,
Не відвернуть мене
Від мрій моїх останніх

І я повірю
В наші планети,
Дивлюсь на зірку,
Дивлюсь я на тебе
Цього ж достатньо,
Аби не зламатись,
Якщо впадеш - 
Я допоможу встати.

Якщо хтось кине слово про банальність фраз,
Лови подарунок,
Сподобалось, так?
Ви всі тут говорите про почуття,
Але самі неначе миші сидите в кутках
Відкидаючи жах, себе знаходжу у снах,
Вони вже не чорно-білі, вони у кольорах,
Метафізичні роздуми на устах,
Дивлюся вище, тебе я точно не віддам.

Я не продав ані трохи святої правди,
Її беріг, під серце собі сховавши,
Я тут чистіший ніж ви всі, так що можна заздрити,
Хоч один, але з собою чесний завжди я.

Якщо під синявою хмар залишуся сам,
Якщо тебе не знайду біля себе,
Я подарую іншим людям те, що написав,
Щоб загорнулися в полотна із неба.

(2 р.)

Я буду жити,
Буду співати,
Я буду сильним,
Мене не зламати,
Жоден вітер,
Ніякі старання,
Не відвернуть мене
Від мрій моїх останніх

І я повірю
В наші планети,
Дивлюсь на зірку,
Дивлюсь я на тебе
Цього ж достатньо,
Аби не зламатись,
Якщо впадеш - 
Я допоможу встати.