Українська народна пісня

Гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
На те мати родила, щоб дiвчiна любила.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Як на рiчку гусей гнала, спотикнулась та й упала.
За те мене мати била, щоб я хлопцiв не любила.
А я хлопцiв не любила, тiльки Петра та Данила,
Тiльки Гриця, та Iвана, кучерявого чабана.

Гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
На те мати родила, щоб дiвчiна любила.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Ой, мати моя, а я дочка твоя,
Тодi було мене вчити, як маленька була.
А тепер я велика, менi треба чоловiка,
Нi старого, нi малого, середнього молодого.

Гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
На те мати родила, щоб дiвчiна любила.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Коли я вам наскучила, так оддайте закучера,
Коли ж я вам допекла, так оддайте за Петра.
Щоб горiлки не пив, табаку не нюхав,
Чужих жiнок не любив одну мене слухав.

Гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
На те мати родила, щоб дiвчiна любила.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Ой, чого ж не сказать, та й чого ж не топнуть.
Неужелi пiдо мною половицi лопнуть.
I гулять буду, та й спiвать буду,
З молодим козаком танцювать буду.

Гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
На те мати родила, щоб дiвчiна любила.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.