Люди уміють літати, з балконів.
Тихенько, на пальчиках, мов посторонні,
Крізь шрами у стінах, крізь гострі щілини,
Люди із запахом жовтої глини
Уміють літати. Від їхнього сміху
Мрії, завбільшки із грецькі горіхи,
Рвуть шкаралупу (під самою шкірою)…
Люди із надто болючою вірою
Завжди літають! Зісковзують босими
П’ятами із перестиглої осені,
Плавно зістрибують з нашої пам’яті:
Ледь непомітні, по-доброму зайняті
Світо-будовою, світо-залежністю.
Їхні долоні шукають безмежності.
Їхнє повітря на рівні молекули
Містить шматочки ірису, та деколи
Ми це вважаємо їхньою вадою.
Й люди, що можуть літати, лиш падають.
 [bad word]  [bad word] avtor_ka