Вітер старі імена розвиває, 
Нема вже дороги 
В покинутий рай, 
Якщо в юрбі 
Ти мене не впізнаєш, 
Не повернеш мене, - 
Любий, прощай… 

Я залишаю твій берег – 
Це час розправляє вітрила, 
Знай! 
Сонце сідає і зорі вертаються, 
Казка моя, прощай. 
Знаю, колись тебе знайде, 
Неначе мелодія, 
Нами давно забута, 
З давніх давен 
Ніжним вітром занесений 
Подих із мого сна 

Ти віднайди, ти віднайди, 
Ти віднайди, 
Мене в минулому, там, 
Де панує весна. 

Там, де у диханні ночі 
Останнього слова 
Тремтить луна. 
Ти пригадай кожну мить, 
Кожен крок 
У безмежно далеких снах. 
Була, а може здавалось, 
Що справжня – 
Кохання весна 
Нескінченно рання, 
Знов спалахне 
І розтане без відчаю, 
Наче омана. 

Знай, це-не сон. Знай, це-не сон. 
Знай, це-єдина правда, 
Вічності істина. 
Смерть подолає єдиний закон – 
вічна любов моя…