Олег Андрос

Прості чари 

В той день горів криваво схід,  
Що стиха шепотів услід:          
«Ідіть зі мною у танок,              
Вдягніть із полум’я вінок»         
І ти мене в танок взяла             
І дар безсмертя надала.            

Приспів 

Я бачу скалки своїх мрій   
Розбите дзеркало надій -   
Ті очі, сповнені бажань,
Вогнів примарних сподівань…
Боєць, що втратив свій загін, 
На шлях до пекла ступив він.  

Три сотні літ блукаю я,
І не прийма мене земля,
Усюди погляд твій горить,
Нестримним жанром пломенить,
І я кричу до злих небес:
«Прийміть мене, щоб я воскрес!».   

Приспів

Ті очі, сповнені надій –
Облуди шлях, душі крадій
Ті очі, чисті, мов кришталь -
Насправді смуток, біль і жаль…
Ті чари в чорноті зіниць 
Вони мене штовхнули ниць.

Це погляд й далі все горить,
десь у безмежності століть.
Я ж глас небес в душі почув,
зітхнув востаннє та й поснув…