ПІСНЯ З К/Ф “ВАМ І НЕ СНИЛОСЯ” 
Автори: О. Рибников / Р. Тагор, український переклад тексту – О. Ксенофонтов, переклад вступу – В. Сютик 

Вітер старі імена розвиває, 
Нема вже дороги в покинутий рай. 
Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш, 
Не повернеш мене, – 
Любий, прощай… 

Я залишаю твій берег – 
Це час розправляє вітрила, знай! 
Сонце сідає і зорі вертаються, 
Казка моя, прощай. 
Знаю, колись тебе знайде, неначе мелодія, 
Нами давно забута, 
З давніх давен ніжним вітром занесений 
Подих із мого сна. 

Ти віднайди, ти віднайди, 
Ти віднайди мене в минулому, 
Там, де панує весна. 

Там, де у диханні ночі 
Останнього слова тремтить луна. 
Ти пригадай кожну мить, 
Кожен крок у безмежно далеких снах. 
Була, а може здавалось, 
Що справжня – кохання весна 
Нескінченно рання, 
Знов спалахне і розтане без відчаю, 
Наче омана. 

Знай, це – не сон, 
Знай, це – не сон, 
Знай, це – єдина правда, вічності істина. 
Смерть подолає єдиний закон – 
Вічна любов моя…