Стяги на стяги.
Ти потребуєш уваги,
Відтак стяги на стяги,
Свари, постійні напряги,
Кінця краю нема.
Я потребую дороги,
Вологі кофри і ноги,
Облиш, заради бога,
Ці стіни - моя тюрма.
Підвіконня, тютюнова ніч, -
Це безсоння вже декілька днів,
Тільки сходи все запам'ятають:
Хто по ним кульгає, хто літає.
Пів на п'яту, байдуже чомусь,
Винен більше хто із нас кому?
Очі солоним дощем,
Ну, що тобі ще?

П'ю, кров твою п'ю,
What I got to do
Ти ж випила мою вже майже всю.
Б'ю, посуд цей б'ю,
What I got to do
Сил нема нести, але несу.

Між нами все, як у владі,
Чужі тьоті і дяді
Все між собою не ладять,
Якась карма кома.
Ніби ж не хворі й не кволі,
А всі одне й теж повторюють,
Переділу територій
Кінця краю нема.
Підвіконня, тютюнова ніч, -
Це свавілля вже кілька сотень літ,
Тільки сходи все запам'ятають:
Хто по ним кульгав, хто літав?
Пів на п'яту, байдуже чомусь,
Винен більше хто із вас кому?
Все вже поділено вщент,
Ну, що вам іще?

П'ю, кров вашу п'ю,
What I got to do
Ви ж випили мою вже майже всю.
Ллю, слів воду ллю,
What I got to do
Сил нема нести, але несу.

П'ю, кров твою п'ю,
What I got to do
Ти ж випила мою вже майже всю.
Б'ю, посуд цей б'ю,
What I got to do
Сил нема нести, але несу.

П'ю, кров твою п'ю,
What I got to do
Ти ж випила мою вже майже всю.
Б'ю, посуд цей б'ю,
What we got to do
Сил нема нести, але несу.

Знамя на знамя.

Ты требуешь внимания,
Затем знамя на знамя,
Ссор постоянные напряги,
Конца, края нет.
Я требую дороги,
Влажные кофры и ноги.
Оставь ради бога
Эти стены - моя тюрьма.

Подоконник, табачная ночь.
Эта бессонница уже несколько дней.
только лестницы все запоминают:
Кто по ним хромает, кто летает.

Половина пятого, безразлично почему-то
Должен больше кто из нас кому.
Глаза соленым дождем,
Ну что тебе еще сказать?

Пью, кровь твою пью
Что я должен сделать?
Ты ж выпила мою почти всю.
Пью, посуду эту бью
Что я должен сделать?
Сил нет нести, но несу.

Между нами все как у власти:
Чужие тети и дяди
Все меж собою не ладят
Какая-то карма, кума.
Вроде не больные, не хилые,
А все одно и то же повторяют,
Разделу территорий конца, края нет.

Подоконник, табачная ночь.
Эта своеволие уже несколько сотен лет.
только лестницы все запоминают:
Кто по ним хромает, кто летает.

Половина пятого, безразлично почему-то
Должен больше кто из вас кому.
Все уже разделено в дребезги.
Ну что еще вам сказать?