Коли ти підеш 
(на вірші Маріанни Вдовиковської)

Коли ти підеш, 
Горем, звісно, не стане великим. 
Буде страшно, авжеж, 
Як стрибати до пожежних у килим.
Вже не перший раз, 
Але це в порівнянні з тим усім. 
Все решта без нас – 
Для життя не причина ставати пустим!

Приспів (2 рази):
Небо не стане ближче 
Ні на крок, ні на мить. 
Дихати треба глибше, 
Не зважай – хай болить!

Любов моя – не припис,
Не повинність ділити між нас обох. 
Збережу її риси –
Біль, як завжди, поділиться не на двох.
І до нього захланність,
Як до всього в житті, мені мало себе.
Де є крапля остання,
Щоб втомитись кохати тебе?