Мила, жадана,
долею дана...
Слів оксамити
Падали до ніг.
Плакало щастя
Де ти, кохана?
В серці моєму
Ноти сумні

Скрізь заборона,
Як охорона...
Може, забуду,
Може, все мине.
А від розлуки
Небо боронить
Того чужого,
А не мене.

Велике поле
Чужої долі
Неважко перейти...
Втечу з неволі
Чужої долі,
Та як свою знайти?

Може, словами,
Зливою серпня,
Болем прощання,
Що не обмине;
Мовою неба, -
Може, востаннє
Я заклинаю:
Згадуй мене.

Мила, жадана,
долею дана,
Ти моє сонце,
Що втекло з небес.
Все, що до тебе,
Не пам`ятаю,
Я пам`ятаю
Тільки тебе.