Приспів: (2)
 Моя, моя, моя мила.
 Моя, моя, моя люба.

 Та благала забери мене з собою,
 Торкала краплі дощу.
 Так вважала буде краще за рікою,
 Навіщо, не треба.
 Та благала забери мене з собою,
 Птахів журби відпущу.
 Так вважала буде краще за рікою,
 Там ближче до неба.

 Приспів

 Скільки було раз? Скільки було раз, як я тобі говорив,
 Що мене змінити неможливо, хто б що не робив.
 Мила моя, я тебе кохаю, це ти знаєш,
 Але навіщо мені ти не довіряєш?
 Скільки б не було перешкод – усе марно,
 Не звертай на те, що я роблю, хоть це не гуманно.
 Вір ти в мене, бо я вірю, гарна в тебе,
 Ти моя одна єдина, не відпущу тебе від себе.

 Моя, моя, моя мила.
 Не встигла, стомлені руки твої,
 Не змогла ще раз торкнутись сонця,
 Не встигла, ранок вже злочин скоїв,
 Не встигла, не змогла...

 Приспів

 Так я буваю грубим, а ти – моїми мріями,
 Сонечко, цього не розумієш, кажеш,
 Кому потрібні твої красні очі та й ще серед ночі,
 Тобі це не потрібно, ти цього не хочеш.
 Пробач, моя маленька, перед тобой я на колінах,
 Так, в моїх мріях тільки ти одна, тільки з тобою.
 Буде, бо ти моя усе життя, життя це,
 Це мила від душі, це, мила моя, серце.

 Приспів

 Та благала забери мене з собою,
 Торкала краплі дощу.
 Ти так вважала буде краще за рікою,
 Навіщо, не треба.
 Ти так благала забери мене з собою,
 Птахів журби відпущу.
 Ти так вважала буде краще за рікою,
 Там ближче до неба.

 Приспів

 Не встигла, стомлені руки твої,
 Не змогла ще раз торкнутись сонця,
 Не встигла, ранок вже злочин скоїв,
 Не встигла, не змогла...
 Моя, моя, моя...