Ні снігів, ні зір, не голубить взір
Жодна квітка, мовби й не було.
Раптом серед віт,
В тиху ніч розквіт
Перший сніг, мов лебедя крило.

Це не яблуні цвіт, не май,
Це не пізній бузок, це знай,
В нашу зиму приблудив
Білий лебідь молодий.

Скільки довгих днів
Він без нас білів
В небі синім з-поза давніх літ!
І, нарешті, ось стріти довелось,
Знову нам біліє поміж віт.