Чого приходиш ти до мене У сні?
Навіщо сумний світло очей
Твоїх прекрасних
Ясних
Очей студених, як струмок?
Про що мовчиш і чому?
Який докір і стогін страждання,
Яке марне желанье
В губах, як заграва зірниці
Народжується, щоб знову зникнути
Під темряву?
Навіщо являєшся до мене
У сні?
Мною наяву нехтувала
Живе серце розірвала
А стогін страждання в тиші
Ти видобувала не в струні -
У мені.
Ти наяву пройдеш при
Зустрічі -
Я обійдений і не помічений,
А мій уклін - він зверхньо
Чи не удостоєний і кивка,
Хоч знаю я - ти знаєш точно,
Що, як божевілля парафії,
Мої болісні ночі,
І понівечені роки,
Любов, туга моя уві сні,
І пісня - корчаться на дні.
Але - ні!
Зірка моя, з'являйся мені
Хоча б у сні!
А в житті мені весь вік
Тужити -
Не жити!
Так нехай же серце, що в тривозі,
Як перли в бруду на дорозі,
Тьмяніє, меркне, зносить гніт, -
У сні, нехай. отримає випадок
Ожити (хоч душі в горі краще) ..
Трохи відійди дихаючи, душа,
Перевернути, як дива золотого,
Простого щастя молодого,
Знявши з жадання пута,
Гріша!