Ніч яка місячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелиться в полі туман.

Ти не лякайся, що ніженьки білії
Вмочеш в холодну росу;
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
___________________________________

Ноченька лунная,летняя,ясная,
Звёзды так ярко горят.
Выйди любимая,за день усталая
Хоть на минуточку в сад.

Сядем вдвоём под цветущей калиною,
Сами себе господа,
Глянь:серебристый туман над равниною
Спрятал траву без следа.

Не беспокойся,что босые ноженьки
Вдруг окунутся в росу,
Если захочешь,тебя,моя рыбонька,
Я на руках понесу.

Не опасайся замёрзнуть,лебёдушка,
Тихо вокруг и тепло.
Я обниму и согреет, как солнышко
Пылкое сердце моё.