Иллюзией прожитых веков, 
Поэтами написанных историй. 
В чудесном, малом городке
Сквозь плен дождей навеки встретились они.

Словами не возможно передать, 
Как сильно их сердца любили
В такое не поверит даже Бог
Тот Бог, что где-то высоко летает.

Таких историй очень мало на земле, 
Они любили очень сильно и желанно. 
Завидовали им все, сломать желая
Сильнейшую любовь, которая жила веками. 

Смотря в ее глаза он весь тонул 
Ведь он был для нее сильнейшим иделалом
Никто бы ни когда и не понял
Что может их любовь закончится провалом. 

Быть может Бог забыл он них 
Сломался проклятый их мир?
Никто не смог спасти их от беды
Которая случилась, просто так.

Зачем случается такое, кто скажет? 
Вопросов много возникает
Он до сих пор ее желает
Но жаль - она не с ним.

И как же это все остановить
Те муки, горе, то страданье?
Когда проходит день и наступает вечер
Он словно ветер любит вылетать во двор

Он смотрит в гору и тихонько плачет, 
Пытаясь отыскать те две сияющих звезды
Одна с которых над Полтавой пролетала, 
Другая светится в его дворе. 

Он падал на колени, умолял, 
Прося судьбу вернуть ту крепкую любовь. 
Которая его так сильно согревала
Давая ощутить весь вкус любви святой.

Сюжет простой: он все еще желанно умоляет
Вернуть любовь, начать с начала. 
И пусть наступит день и снова засияет 
Их общий день, где начинается любовь!

На украинском...

Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
У чудовому, малому містечку
Крізь полон дощів навіки зустрілися вони. 

 Словами не можливо передати,
Як сильно їх серця любили
У таке не повірить навіть Бог
Той Бог, що десь високо літає. 

 Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й бажане.
Заздрили їм усе, зламати бажаючи
Найсильнішу любов, яка жила віками. 

 Дивлячись в її очі він весь тонув
Адже він був для неї найсильнішим іделалом
Ніхто б ні коли і не зрозумів
Що може їх любов закінчиться провалом. 

 Бути може Бог забув він них
Зламався проклятий їхній світ?
Ніхто не зміг врятувати їх від біди
Яка трапилася, просто так. 

 Навіщо трапляється таке, хто скаже?
Запитань багато виникає
Він до цих пір її бажає
Але шкода - вона не з ним. 

 І як же це все зупинити
Ті муки, горе, то страждання?
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер любить вилітати у двір 

 Він дивиться у гору й тихенько плаче,
Намагаючись відшукати ті дві сяючих зірки
Одна з яких над Полтавою пролітала,
Інша світиться в його дворі. 

 Він падав на коліна, благав,
Просячи долю повернути ту міцну любов.
Яка його так сильно зігрівала
Даючи відчути весь смак любові святий. 

 Сюжет простий: він усе ще бажане благає
Повернути любов, почати з початку.
І нехай настане день і знову засяє
Їх спільний день, де починається любов!