он вони, знов спускаються
до мене вниз,
а ти не бачиш їх
і то так прикро.
он вони до мене граються
та звуть у ліс...
і я втечу туди,
ти мене викрив.

ну то спробуй зрозумій
божевільний мозок мій.
кричала -  може, поможи? поможи?

годі говорити про того, кого нема!
годі говорити про того, кого нема!
годі говорити про того, кого нема!

прощавай, бо я іду до них
вони ж як я, не знають холоду,
не знають міри.
не читай сумних без мене книг.
журба моя, то зветься голодом,
потреба віри.

ну то спробуй зрозумій
божевільний мозок мій
кричала -  може, поможи? поможи?

годі говорити про того, кого нема!
годі говорити про того, кого нема!
годі говорити про того, кого нема!
більше нема!

не довіряй болю
не довіряй сльозам
кажеш, я дам тобі волі
ну хто тобі це сказав?