Скоро вечiр.
Одинокий лист, гнаний вiтром, пролiтає повз
мене...
Вiн бiльше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, i я, бо навiщо?
Моє кохання, як той жовтий лист, –
Вiн може впасти тiльки до твоïх нiг...

ЗАСПІВ:
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замiсть себе
Тi квiти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.
А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вiтер пелюстки колише...
Так знай, я щастя своє тут,
 залишу я , залишу.

Можливо, завтра ти пройдеш  бiля мiсця наших зустрiчей.
Можливо, побачиш мiй останiй дарунок нашому коханню.
I якщо вiтер не розвiє тi квiти,
Не чiпай iх – вони мертвi.
Нехай вони лежать, викликаючи хвилинки суму у закоханих,
Що проходять поруч...