Обійми, коли погано з усіх сторін,
Обійми, ще рано, це ще не фініш нашої хісторі,
І пусто на столі,
Тільки тиша і твоє фото,
Обійми мене, це важливіше, ніж банкноти,

Мовчить сотовий, чай з бергамотом твій холоне,
Обійми мене, я принесу тобі Сонце в долонях,
Сліплять промені, твої обійми ні на що не проміняв,
Там, де палають зірки – там не працює роумінг.

Обійми, коли не знаєш де вихід,
І вдома тихо, і важко дихати, вже не до сміху тобі,
Нехай усе вже куплено, за все проплачено,
Ти просто обійми – і зрозумій – не все ще втрачено, ей!

Обійми мене...

Обійми мене, коли більше не стримати сліз,
Обійми, коли так темно і холодно скрізь,
Падаєш вниз, і бетон з залізом душить,
Обійми, коли тобі злість з’їдає душу.

Обійми, коли забракне слів, коли навколо сніг,
І ти ніяк не відчуєш весни,
Обійми, коли не бачиш снів, моє тепло візьми,
Бо ми ще зустрінемось – світ тісний.

Обійми, коли так хочеш кричати від болю,
Варто почати, і життя вибиває з колії,
І встати з колін вже не вистачає сили,
Обійми мене, і пригадай, де твої крила.

Обійми мене...

Коли не віриш, що все буде добре
Коли на ліжку лише одна ковдра,
Коли хочеться лізти на стіни,
Замість обіймів тільки постріли в спину постійно.

І серце б’ється так сильно,
Хочеться втікти туди, де не тяне мобільний,
Всі почуття твої купляють оптом,
Куди поділись її конверси стоптані?!

Обійми мене...