П:Двуликі маски носять тіі,
Хто лишитись на самоті,
У світі де панує фальш,
Уникнути монтаж.

Ніколи не почути слів,
Ту правду що колись хотів,
Та уникаючи брехні,
Не довіряєш ти собі.

К1: Розпочинаємо знімати свої маски
Ніхто тут не отримає ні доброти ні ласки
Брехнею нагодовані, нею ж ситі
Розпачем та болем вдосталь всі политі

Невже вам не набридло так ницо жити?
Давно звикли з свого колодця гірку воду пити
Ефект метро – загиблі метушаться
Душі загублених вперед іти бояться

Ніхто не вийде з чорно – білого людського ладу
Лише буденна суть і сил упадок
Звичайною фальшивкою ти став для всіх навколо
І проходиш сім кругів пекельних знову і знову
П:

К2: Бувало докоряли люди казали лицемір
Та докорам не ставлю сенсу, ти лиш цьому повір
Й назад нема дороги в тобі складний поток
Ланцюг залежності тебе, консиліум чужих думок

Пояснення у звинувачень було до крайності простим
Та не було лиш аргументів вони пускали в очі дим
У тиші свого серця пригадував слова
Слова і більш нічого, усе як двічі два

Хто з вас не без гріха-отож усі ми грішні
Ти я і та особа що тут сьогодні лишня
Все почало ставати на місця і я зумів
Знайти той шлях який веду і що колись я вів

Коли спілкуюсь то маю відчуття
Що я уже дорослий та я іще дитя
Дивуюсь і Дивую,я слухаю і чую
Але я особистість я живу а не існую
П:

К3: Далеко не важливі тобі думки інших
Переступаючи людей ідеш до вищих
Вищих сходинок життя всього суспільства
І всім давно байдуже до твого лицемірства

Неважливо що ти скажеш так чи ні
Всі давно вже звикли до правдивоїбрехні
Людей яких ти призираєш нижче по чину
Всі будуть жити краще, не шепочи нам
П: