Ти завжди цілуєш мене просто в серце,
Розтинаючи плоть пекучими вустами.
Слова твої по венам скельцем
Й думки римовані - шаленими вітрами.

Твоя заточена до блискучих граней манірність.
Твій завжди для мене ввімкнений сон. 
Хочу проникнути в твою безкінечність.
Відрізати всіх минулих персон.

Подаруй мені ножиці, великі садові.
Й цілуй мою душу і мої слова.
Я ніжно різатиму твою/свою совість.
Та тільки для тебе я знову жива.

Автор: Христина Сирова