Пр.
Дорога одна та зовсім інші маршрути,
В житті так хочеться в один момент ризикнути,
Я прибіжу, лиш поклич, подзвони
Троянди червоні, не зовсім зав’яли вони.

Ті ніжні руки, що обіймали так ласкаво,
Вже не ті, все нормально, заходь на каву,
Поговоримо з тобою на одинці,
Про тебе і твоїх пафосних принців.
За ці роки, ти стала ще миліша,
Та чим миліша, тим голова піднята вище,
Та все ще, за тонами гриму та пафосу,
Я можу розгледіти в тобі саме ту,
Яка зігрівала теплом в ті холодні ночі,
Світилися мої безмежно закохані очі,
Та що серце змушувала битися швидше,
Та з часом пориви ці відбувалися рідше.
Розмова до ночі,сонні карі очі,
Нагадали про те, як серце палко хоче,
Змінити все, і десь за густими тумани,
Побавитись хоч трішки знову минулими станами.
Зачіска модна, дорогий манікюр,
Очі світяться лише від великих купюр,
Говориш про клуби та шалені вечірки,
Пауза, заціни на айфоні картинки,
А я сиджу, ніби ні в чому не бувало,
Уважно слухаю, вже світати почало,
Через силу, либу скупо давлю, 
Хочу крикнути люблю та не можу.
В горлі комок, зуби зціплені,
Та наші долі занадто по різному зіткані,
Уві сні, скажу тобі все про що думаю,
А зараз промовчу, емоції стримую.
Я не зможу дати тобі те чого ти хочеш,
Різні виміри і тут нічого не поробиш,
Я радий від того що можу тебе бачити,
Ти завжди для мене будеш багато значити.
Треба йти, та ні залишися ще трішки,
Ти засинаєш, я несу тебе до ліжка,
Вкриваю, ще зараз на тебе дивлюсь,
А сам на дивані, тихенько вмощююсь.

Пр.
Дорога одна та зовсім інші маршрути,
В житті так хочеться в один момент ризикнути,
Я прибіжу, лиш поклич, подзвони
Троянди червоні, не зовсім зав’яли вони.