Она носила цветы в волосах
И ними играл он и еще ветер
Казалось давно уже взрослые
Но любили искренне словно дети.
Открытые сердца, искренние глаза
Таких не так много есть на свете
Лились слезы счастья каждую ночь
Обещания навсегда любить.
Домик на углу двух улиц
Забор плющом осенним обвит
Казалось дожди опомнились
Казалось всегда будет лето.
Лишь один звонок телефона
И стоит только им захотеть
Повеяло теплом из-за границы
А значит непременно лететь.

Не обещай навсегда
Не обещай навечно
Где твое-мое завтра
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо
Зависит время ближайшее,
Но не всегда от тебя.

И вдруг все изменилось вокруг
Проблемы, цены, сны, надежды
Разъехались как дети в школу
Что первым было стало последним.
Ей в Варшавские спальные районы
Ему Москву бетоном залить
Но любовь у таксофона
Обречена недолго прожить.
Куда ведут пестрые дороги
Почему вы заблудились в мире
Вас сотни, тысячи, вас миллионы
В Израиле, Канаде, на Крите.
Есть воспоминания о том, как было все
Надежды есть на то, как все будет
Нас судьба стремительно течением несет
Потому что не титаны мы, мы люди.

Не обещай навсегда
Не обещай навечно
Где твое-мое завтра
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо
Зависит время ближайшее
Но не всегда от тебя.

Зависит время ближайшее
Но не всегда от тебя.

Не обещай любить всегда
Не обещай навечно
Где твое-мое завтра
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо
Зависит время ближайшее
Но не всегда от тебя.

Не обещай навсегда
Не обещай навечно
Где твое-мое завтра
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо
Зависит время ближайшее
Но не всегда от тебя.

Она носила цветы в волосах
И ними играл он и еще ветер
Казалось давно уже взрослые
Но любили искренне словно дети.

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти