Я в тобі блукав немов в пустелі,
Сонця жар,все піднімав мене так хмарою.
У ночі сльозами впав я в твої піски
Я в тобі ходив немов у горах
так хотів пізнать твої вершини
та упав, не здолав холоду зими
твого серця,ту що знав

Ти гора,ти зима,ти пустеля
Та на віки єдина моя
Ти вода,ти пісок,моє небо
Ти є доля моя і життя

Я в тобі літав немов у небі
крила мав,тримав тебе у серці
та вогонь, пристрасті жар 
спали все в щен,все що я мав
Я в тобі купавсь немов у морі
Жадно пив я з тебе твою воду
та тонув,не збагнув,
що вода не жива, а солона та гірка