Закохані очі, червоні, в полоні мережі безмежні,
як море - прозорі,
Забути про те, що оточує, бути прикутими до монітору.
Напружені пальці по літерах клавіатури виконують танці,
під ніками, мов би у масці, Ти і Я - ми віртуальні коханці.

Хто ти є насправді, моя віртуальна радість? Як ти? Де ти? Чи ти не знаєш до чого призводять конекти? З ким ти поруч, даруючи сяйво свого монітору, якщо ти не потрапила у павутиння.

Ти час від часу втрапляєш в залежність від мережі, взалежності від того, хто за ким стежить,
Чи тобі то здається...
То невиліковна хвороба, хоча вона лікується....
Я знаю, як позбутися манії віртуального спілкування..
Зрештою легше не знати хто ти є, і далі плести павутиння.

Хто ти є насправді, моя віртуальна радість? Як ти? Де ти? Чи ти не знаєш до чого призводять конекти? З ким ти поруч, даруючи сяйво свого монітору, якщо ти не потрапила у павутиння.

Закохані очі, червоні, в полоні мережі безмежні,
як море - прозорі,
Забути про те, що оточує, бути прикутими до монітору.
Напружені пальці по літерах клавіатури виконують танці,
під ніками, мов би у масці, Ти і Я

Хто ти є насправді, моя віртуальна радість? Як ти? Де ти? Чи ти не знаєш до чого призводять конекти? З ким ти поруч, даруючи сяйво свого монітору, якщо ти не потрапила у павутиння.

Влюбленные глаза, красные, в плену сети безграничны,
как море - прозрачные,
Забыть о том, что окружает, быть прикованными к монитору.
Напряженные пальцы по буквам клавиатуры выполняют танцы,
под никами, как бы в маске, Ты и Я - мы виртуальные любовники.

Кто ты есть на самом деле, моя виртуальная радость? Как ты? Где ты? Или ты не знаешь к чему приводят коннекта? С кем ты рядом, даря сияние своего монитора, если ты не попала в паутину.

Ты время от времени попадают в зависимость от сети, взалежности от того, кто за кем следит,
Тебе то кажется ...
То неизлечимая болезнь, хотя она лечится ....
Я знаю, как избавиться мании виртуального общения ..
Наконец легче не знать кто ты есть, и дальше плести паутину.