Залишу напевно минуле без жалю,
Крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.

Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
і собі я зізнаюсь, що люблю.

Видіння розтане, як потяг в туманах,
Мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?»
І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.

Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
і собі я зізнаюсь, що люблю.

Програш.

Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
Все зроблю щоб ти бачив, що люблю.