ти як усі уподібнилась сонцю
з часом загусла померла у тиші
шукаючи вітер між вулиць і вилиць чужих
чекаючи щастя мов у закутку миша

cьогодні зранку кололо ріжучим болем
в області другого серця
сьогодні зранку іскриться в очах
важкими і вологими опадами
і кашель робив протяги в горлі
розумієш? у тебе було щось подібне?

і усі ці втомлені весни
по яких ти ходила невагомістю
мов янголи що пливуть по воді
і усі ці простуджені серця
через які ти перестрибувала
мов навіжені пальці до теплих закутків
завжди лишали синці
завжди лишались осторонь cпіваючи тишею
німо мовчали порізами світла на тілі

хтось інший вдихає твої слова
хтось інший пестить твої руки
і каже ти моя маленька ти моя
вривається тепло крізь шпарини
і чути приємні звуки
а ти мовчиш і втаємничено слухаєш
випиваєш до краплі цю тишу

я тебе не залишу тут посеред
цього простудженого і загуслого моря
хутко бери із собою серце і віру
стрибай у мої русла а також вкривайся
по самі вуха літнім теплом
засинай під спів затонулих кораблів
і надій нездійсненних

люби життя люби солодке
дихай собі глибоко так щоб
кров рухалась тінями всоте
і всотуй усю любов його
бо ви на окремій планеті
і любити більше нікого

привіт
я щасливий а ти?
давай будемо чекати весну разом