Подаруй мені цей вечір, той ранок
Я відчуваю ти вино, а не вода
Я з тобою як на рингу з Накано
Кода, кода, ай, шкода, шкода.
Змінюватися не обов’язково
Ти вчора білою була, тепер руда
Нам з тобою було справді кайфово
Ти тепер кохаєш Вову, це не біда.

Віддаю як я тебе, сам не знаю
На ногах не стою, падаю
Я тікаю, вони наздоганяють
Задарма віддаю, I’m telling you.

Він тепер тобі все-все дозволяє
Він такий, яких із золота тільки ллють
Та чому за двох я й далі башляю
Якщо я тебе йому віддаю?
Ти закохана, знайома з батьками
І вони для вас і мелють і кують
Що забула в мене вдома - Муракамі?
Роздягаючись, книжок не віддають.

Віддаю як я тебе, сам не знаю
На ногах не стою, я падаю
Я тікаю, вони наздоганяють
Задарма віддаю, I’m telling you.

Краще вже ніяк, ніж абияк
Витирай свій тон, змивай свій лак
Краще вже ніхто, ніж аби хто
Буду одинак, я одинак.
Краще вже ні з ким, ніж аби з ким
Є ще шахи, гольф, журнал "Максім"
Краще вже нічого, ніж казна-що
Відпускаю, па-па, я пішов.

Віддаю як я тебе, сам не знаю
На ногах не стою, я падаю
Я тікаю, вони наздоганяють
Задарма віддаю, я telling you. 

Отдаю
Подари мне этот вечер, то утро
Я ощущаю ты вино, а не вода
Я с тобой как на ринге с Накано
Кода, кода, ай, жаль, жаль.
Меняться не обязательно
Ты вчера белой была, теперь рыжая
Нам с тобой было в самом деле кайфово
Ты теперь любишь Вову, это не беда.

Отдаю как я тебя, сам не знаю
На ногах не стою, падаю
Я убегаю, они настигают
Даром отдаю, І'м telling you.
Он теперь тебе все- все позволяет
Он такой, которых из золота только льют
И почему за двух я и дальше башляю
Если я тебя ему отдаю?
Ты влюблена, знакомая с родителями
И они для вас и мелют и куют
Что забыла у меня дома - Муракамі?
Раздеваясь, книжек не отдают.
Раздеваясь, книжек не отдают.

Отдаю как я тебя, сам не знаю
На ногах не стою, я падаю
Я убегаю, они настигают
Даром отдаю, І'м telling you.

Лучше уже никак, чем кое-как
Вытирай свой тон, смывай свой лак
Лучше уже никто, чем лишь бы кто
Буду одиночка, я одиночка.
Лучше уже нет с кем, чем лишь бы с кем
ЕСТЬ еще шахматы, гольф, журнал "МАКСИМ"
Лучше уже ничего, чем невесть что
Отпускаю, па-па, я пошел.

Отдаю как я тебя, сам не знаю
На ногах не стою, я падаю
Я убегаю, они настигают
Даром отдаю, я tellin