Коли проводи талої води
Ріки розлили перламутрами
Він любив її ніби золото
І не займану одну.
А коли зима білим білила
Руки розвела, ріки замела
Він забув її ніби дивний сон
а в її душі вогонь.

Приспів (х2)
Сама.
Вино пила, плакала.
Про нього все думала.
Свою душу ламала. Сама.

Ось такі вони ці амури всі
В серце кидають стріли точені.
Як не вистачить яду на обох
Розлітається любов. Сама.