Дитинство наше радісним було
Та раптом відзвеніло й відцвіло,
Злетіло тихо в сині небеса
І, мабуть, не повернеться назад.

Приспів:
Зачекай, моє дитинство! Зачекай!
Не спіши летіти у далекий край!
Наче птаха, білі крилоньки згорни, |
Щоб по довше ми лишалися дітьми! | (2)

А я кричу дитинству: "Зупинись!"
А я його благаю: "Повернись!"
Воно сміється лагідно мені:
Я повернусь до тебе уві сні...

Приспів.

Все далі в небі зірка осяйна,
Мені завжди світитиме вона,
Від лиха берегтиме у житті,
Освятить всі дороги і путі.