Я піду в далекі гори 
у вечірнюю годину
і попрошу вітра зворів 
щоб не спав, не спав до днини,
щоб летів на вільних крилах 
у широкі полонини 
і приніс до ранку квіти, 
Що так люблять очі сині.

Мій коханий, серце моє,
квіте ясен цвіт,
я несу в очах до тебе
весь блакитний світ.
Я несу в вустах цілунки,
радісні пісні.
А в руках несу я ласку
й квіти весняні.

Не ховайся сивий вітре,
бо знайду тебе я всюди,
білі квіти, ніжні квіти 
все одно моїми будуть.
Перейду я бистрі ріки
і піднімусь аж за хмари,
в твое царство, де смереки
під зірками льють корали.

Мій коханий, серце моє,
квіте ясен цвіт,
я несу в очах до тебе
весь блакитний світ.
Я несу в вустах цілунки,
радісні пісні.
А в руках несу я ласку
й квіти весняні.