Знову в твої очі дивлюсь, безмежної любові нап’юсь.
Ми з тобою два береги, нас розлучили холод і сніги.

Через роки, через літа згубилась наша стежка у жита
Вже я не той і ти вже не та, через роки, через літа.

Скажи мені, коханна, скажи, хто нам біду наворожив?
Чому верба над ставом сумна? - Дві долі в нас, любов одна.

Через роки, через літа згубилась наша стежка у жита
Вже я не той і ти вже не та, через роки, через літа.
Через роки, через літа нам нагадала осінь золота,
Що я не той і ти вже не та, через роки, через літа.

Через роки, через літа згубилась наша стежка у жита
Вже я не той і ти вже не та, через роки, через літа.
Через роки, через літа нам нагадала осінь золота,
Що я не той і ти вже не та, через роки, через літа.