Там, де похилились верби над водою,
Там живе русалка, і не зна покою.
Кожну ніч на берег вона випливає,
Гойдається на вербі і пісні співає.

Це моє прокляття - парубків губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити.
А кого полюблю, того згублять люди,
Тому одинока назавжди я буду.

Пісню цю почує молодий хлопчина,
Піде він на голос, у воді спочине.
На траву ранкову опустились роси,
А з очей русалки покотились сльози.