я сита по горло твоєю відсутністю
мені уже досить, чуєш?
пакую свій сум у валізи, а любощі
по краплі збираю... 
не заночуєш?
усі твої видихи перебираю,
як на гітарі струни - будь лиш. 
і я напівсонна тобі щось зіграю
високе й повільне. любиш?
я твоїх глибин досі знати - не знаю
ти всі мої домисли губиш
а я безнадійно себе захищаю 
і миттю здаюсь, коли коси голубиш.
мені аж занадто тебе не хватає -
ти той, кого вік не забудеш
і серце з тобою спокійно дрімає...
якщо я засну - то ти, правда, розбудиш?

Ірина Мороз