по закінченню будь-якої історії 
ми лічимо дні покалічені до народження нової
як перелітні птахи завжди хочемо
хоч колись полетіти із клітки у вирій 
і бути вільними знову
не зробивши ніякого злочину 
це добре що хоч віримо в це
бо серце то вільне а доступ закритий нажаль

шукаємо нових подій і вражень 
хоч навмисно нас поглядом жалять 
і словами інколи дражнять але то пусте
відпускаємо цей сьогоднішній ранок
і ніби ще рани не кровоточать аж надто
але всерівно ідемо поважно 
крізь натовп людей 
не зронивши зворотнього погляду 
промовисто кажемо 
та пішло воно все! 

стискаємо міцно уламки майбутнього 
і літери ліпимо разом у купу
одягаємо одяг зім'ятий і дутий
проводжаючи гвалтуємо дні от перший і другий 
одним пострілом вбиваємо кожного 
ми просто дорослішати хочемо майбутнє пророчачи 
не дивлячись у очі простому прохожому
просто проходимо 
просто вмираємо
навмисно довіряємось але вже не кожному
втрачаючи ми знову знаходимо!
бо серце то вільне
а йому ж то жити хочеться