Я не шукав тебе у снах.
Я не старався.
Я просто так зненацька.
Просто закохався!
Навіщо ти давала шанс і повернула тягу.
Якщо чудово знала, що тебе не стяну.
І в серці зараз біль, чомусь він не згасає!
Чомусь я ще в руках, чомусь себе тримаю.
Я курю так багато, думаю лише про тебе!
А за вікном туман і не помітно неба.

Тримаю час і прокидаюсь рано.
Давай убий мене словесно, без кінжалу.
А я собі піду і тихо помандрую в небо.
Де я один, де мені тебе не треба!
Тримаю час і прокидаюсь рано.
Давай убий мене словесно, без кінжалу.
А я собі піду і тихо помандрую в небо.
Де я один, де мені тебе не треба!

І знов зима, знову ці довгі ночі.
Тебе нема, як я до тебе хочу!
Тримаюсь завдяки маленькій дозі нікотина.
Боюсь дізнаюсь, що від нього ти чекаєш сина.
Не маю сили чесно, трiшки та й зiрвуся.
Дзвiнок до друга, присяду з ним i нап'юся.
А ти давай пошвидше зазiхай на королiвство.
Ти маєш шанс знайти собi свого принса.
Плакала, кусала губи, згадала літо.
Як під вікном стояв, в руках тримав квіти.
Та вітер залетів якимось чином їй у голову.
Була страшенно злою, стерва недоцілована.
Стертi всi смс, з телефону, ти ба.
I з подругами тиждень, навiть нема бодуна.
Так він також страждав, але вже не кохав він бiльше.
Спалив всi спогади, бiль описував у вiршах.
І навiть не пиши, пробачення ти не проси.
I не кажи, що на обличчi дві каплi роси.
Якимось чином я тоді дотягнув до весни.
Чужими ми не стали, чужими були ми!
І навiть не пиши, пробачення ти не проси.
I не кажи, що на обличчi дві каплi роси.
Якимось чином я тоді дотягнув до весни.
Чужими ми не стали, чужими були ми!

Тримаю час і прокидаюсь рано.
Давай убий мене словесно, без кінжалу.
А я собі піду і тихо помандрую в небо.
Де я один, де мені тебе не треба!
Тримаю час і прокидаюсь рано.
Давай убий мене словесно, без кінжалу.
А я собі піду і тихо помандрую в небо.
Де я один, де мені тебе не треба!