П-в: Так плаче дощ і так плаче літо,
Пелюстками своїми сльози збирали квіти…
Ми вже досить дорослі,а поводимось як діти
Треба вміти прощати й відпускати треба вміти!

Сорі,маленька,але ми вже не разом
Може все получиться,але іншим разом…
Ти вже досить далеко і я не з тобою
Знаю винен,тому і здався без бою…
(Продовжити)
Пацани мене питають «Мен,шо з тобою?
Ти себе так ведеш,мов поїхав головою!»
Я не поїхав…Просто зараз так фігово
Я її забуду,бо дав собі слово!
Але напевно не забуду ці короткі хвилини,
Скажи,Боже,чому любов така скотина?
Чом так важко відпустити,чи самому піти?
І чи можна таку як вона ще раз знайти?
Плаче вітер,що гуде між проводами
Суне хмари по небу над одинокими хатами…
Зевс закидує Землю своїми списами…
Пара голубів ховається десь там між гілками…
Навколо тихо…Лиш тільки тільки вітер віє…
Погасло світло…І мої надії…

П-в: Так плаче дощ і так плаче літо,
Пелюстками своїми сльози збирали квіти…
Ми вже досить дорослі,а поводимось як діти
Треба вміти прощати й відпускати треба вміти!