Ти лиш моя, я тільки твій
Поринем разом в вимір мрій
І в цьому танці почуття
Назавжди разом,на все життя
І я літаю, не боюсь
Спіткнутись,впасти
Бо залишусь
З тобою поруч
Любов моя
І враз в твоїх теплих обіймах знов опинюсь

Не вір,що смерть забирає почуття
Що вкриє шарами нашу пам'ять земля
Що все відбувається по певній системі
Гру веде гросмейстер,а ми всі не в темі
Повір у те,про що мрієш у снах
І на зло усім усмішка на вустах
Про те що шепче дикий вітер з пелюстками
Про що розмовляє море з широкими річками
І кожен дотик ранкової роси
Хай змушує вірити - гростмейстером є ти
Хоч може слабкий,як осінній листок
І біль гризе всі залишки кісток
Підкосились ноги-і ти упав
Останню нитку надії провтикав
Повіяв вітер -оце воно
Це те що в вись до неба понесло
Кохання-мов вітер у нашому житті
Єдине,що не дасть припасли до землі
Що носитиме вас,дарує шанс
Тилисток,вона-вітер…Осінній вальс
Вона шепче дотебе між вітами дерев
Безсмертназдається,та коли помер
Попіклується щобвкрила снігом зима
І за тобою полинена небеса…

П-в

2. І тоді настанетой час
Забудуть про нас,
Але повториться ще раз
На дереві знову повний сил
На світ появиться наш син
А буйний вітер,чиясь донька
Світ знов повірить в чудеса

Він житиме длянеї і навпаки
Літо і осінь судженоразом пройти,
А ми дивитимемосьна це із неба
Для щастя жнапевно більшого не треба
І в час колиосіння гроза
Зірве цейлисток,не забуде вона
І вітер заплаче,аїї сльози-роса
Нагадають усім,щознов буде весна…
А крізь звукигрому пробються слова…