Загубився в обіймах дощу.
Розчинився у подихах вітру.
Я грозою із неба кричу, 
снігом чорним іду непомітно.

Опускаюсь на плечі звабливо, 
ніжним доторком шкіру плекаю.
Моя релігія – вірити в диво,
і тебе в оцю секту гукаю.

Ти приходь, одягай теплий светр, 
завари нам пахучої кави.
Ближче стань на один сантиметр, 
поцікався, як мої справи.

Обійми.
Поцілуй.
Приголуб.
Руку мою міцніше стискай.
Шовковистим дотиком губ 
мої губи навзаєм кохай.

16.01.2014.
Лубни