I
Вразила стріла, сльози проронив:
«Слава королю», - голос шепотів,
«Слава королю!» - голос прозвучав,
«Слава королю!!» - голос прокричав! 

«Слава королю!» - скажемо ми знов,
Славу короля ти не поборов. 
Забувай усе, що колись було,
Тільки короля пам’ятай свого! 

II
Добре пам’ятай місце своє там,
Слово короля – слово всім словам;
Думка короля – думка всіх думок,
І тому помреш за свій зайвий крок!

Як сказав король мовчки все роби,
Смерд чи дворянин – всі його раби.
Сліз свої – нема, доля – не твоя!
Понад все люби цього короля!

III
Просто день за днем в дзеркалі віків
Знищуємо всіх наших ворогів.
Вороги помруть в суду святий час…
Як не з нами ти, значить – проти нас! 

Наші вороги – хто не з наших слуг:
На коліна стань, чи ти нам не друг! 
Говори одне, долю знай свою: 
Vive le roi, Слава королю! 

IV
Відбулося все, що колись було,
Слава короля не іде на зло…
Тільки от серця втрачені усі,
Стоїмо тепер в попелі крові!

Засміялась зло доленька моя,
Славили завжди тільки короля…
Згадуємо все плачем із жалю,
Саме за цю мить СЛАВА КОРОЛЮ!