Не треба класти руку на плече.
                            
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
                          
Довіра — звір полоханий, втече.          |
                                 |
Він любить тиху паморозь дистанцій.      | (2)

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку. |
Він любить навіть відстань і розлуку.    | (2)
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов'їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,    |
І цей спектакль йому вже не прем'єра.    | (2)

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.               |
Він прийде сам і вже не відсахнеться.    | (2)