Ішли ми з друзями із східного фронту,
Із східного фронту домів,
Прийшли нам накази Степана Бандери,  |
Щоб ми заходили до лісів.            | (2)

І видали мені там кріса важкого,
Сказали: Ворогів побідить.
Та прийдеться, мабуть, мені молодому |
Ой, десь там головою наложить.       | (2)

Як стали до бою вірненькії друзі
В карпатських зелених лісах,
Мого батька вбили, мене поранили,    |
А брата пробили на штиках.           | (2)

Сім літ вже минає, війна не кінчиться,
Ніхто не вертає з війни,
А мати за сином на шлях споглядала,  |
Чекала синочка восени.               | (2)

Одна лише мила і рада й весела,
Не жде козаченька з війни,
З хлопцями жартує, весілля готує,    |
Сидить, вишиває рушники.             | (2)

Вертають з походу ті лицарі грізні,
Музики їм марші грають,
Летять бистрі коні по рідній оселі,  |
Їм квіти на зустріч несуть.          | (2)

Приїздить стрілець до рідненької хати,
Чомусь не виходить ніхто,
Всі вікна і двері дошками забиті,    |
Кругом бур'янами поросло...          | (2)

Померли матуся і зрадила мила,
Та я недаремно воював
За рідну Вкраїну, за милу Вітчизну   |
Без жалю ворогів я вбивав!..         | (2)