Сьогодні він є – а завтра вже нема його
Можливо, рідна мати не впізнає сина свого
Бо Бакаджінду – він такий невловимий
Ні дивани м'які, ні червоні килими

Його не можуть утримати
Швидше за сапсан, краще, ніж Тіматі
Хай ця пісня, що про Бакаджінду, лунає
Для усіх тих, хто його не знає

Бокаджінду, а навіщо ти пішов до фіналу
де тебе я знайду?
Бокаджінду, часу вже минуло чимало
там ти є або тут?

Хто ж вiн, цей бокаджін або вокАджi?
не знаю, ... as cope of changing
він може вам допомогти
можливо, зустрінеш його, якщо вам в одну сторону йти?

Усе можливо, але я на правив що це для
нього можливо йо, бо його 
вже нічого не дратує, не тримає ... Друже,
давай, Бокаджінду, лише уперед, друг!

Бокаджінду, а навіщо ти пішов до фіналу
де тебе я знайду?
Бокаджінду, часу вже минуло чимало
там ти є або тут?

Там, де очі веселі ховаємо під хмурі брови
Бачив він світ різнокольоровий
Вивчай хоч усе від Гете до Бхагавад-Гіти
Щоб так, як Бакаджінду, вмів собою володіти

Повір мені, хоч це й звучить казково
Бакаджінду попереду думок про нього
Тому його свобода є мета одна
Бакаджінду є – Бакаджінду нема