течії молодого вітру
омивають тіло, 
тіло бачить сни.
вечір. я до тебе мила
і сором’язлива,
тільки оціни.
тільки не розбий мене,
я ж все про себе розкажу.
не треба отрути на вустах.
може, ти не чув, як я ходила за межу
пуста.

шепіт дурнуватих квітів, 
миле тріпотіння за моє життя.
літом я позбулась тіні,
думаєш, жалкую? -
але то була не я.
то була чужа і сіра оболонка, а тепер
я трохи для себе 
поживу.
тільки ти ніколи не лишай мене саму,
бо вмру.