Заплющую очі – лечу.
Під ногами простирадлами стеляться хмари.
Якби ж ти теж хоч на мить цю невагомість відчув,
так повертатимуться на південь птахи незабаром.

Візьми мене під своє крило,
не для захисту – для тепла.
У думках різкий, правдивий Блок
«Я у твоєму житті не відбувалась, а просто б у л а.»

Пензлем сонця небо вітає ранок…
Не знаю, що тепер гірше «чужі» чи «різні».
Тільки правда в тому, що на серці ці мікро-порізи
ниють дужче, ніж найглибші рани.