Ну я не могла сьогодні не написати
Останній день зими забрав все,що мав
Завтра весна принесе надії і забере втрати
А я все думаю хто і ким мені став
І чи варто іноді все повертати?
В двотисячний раз повертатись і йти назад
Я обіцяла більше не фальшивити,не брехати
Із почуттів не робити більше...маскарад
Я обіцяла колись ,також, бути сильною
Щоб ніхто і ніколи не побачив моїх сліз
Але сьогодні склала цей екзамен не на "відмінно"
Від нашої картини щастя залишився ескіз.
Я просто не могла не сказати тобі цього
Стриматись,змовчати
Я не могла просто спокійно піти.
Мені так потрібно було сьогодні 
твою руку тримати
Обіймати і знати ти- мій.
І я завтра прокинусь знаєш,як завжди
Чай,кава,пальто і холодні долоні
Я так хочу щоб ти був щасливим ,справді
Щоб любов до мене не тримала в полоні
Я сподіваюсь що ти припиниш мене кохати
Через рік або два,через сотні,тисячі хвилин
Але я обіцяла,що не буду брехати
Ти потрібен мені,без усіляких причин.

Татьяна Бованенко.