Слова: Ярослав Ткачівський

                        ***
Пригадай оці волошки, наші квіти,
Як волосся тобі ніжно пестив вітер,

                 (2 рази)
Як за обрій п'яну ніч тверезив ранок,
Все минуле, промайнуло, як в тумані.

                        ***
Все минуле, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки,

                 (2 рази)
Ти сподобав собі іншу я не проти
Та навіщо на весілля мене просиш?   

                        ***
Я прийду, мов не болить мене нітрошки,
І врочисто принесу тобі волошки,
А як будуть синьоокі в тебе діти,
То згадай собі волошки, наші квіти.

Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер,
Він сльозу тобі за мене ніжно витре,
Срібний блиск твоїх очей і дрібні сльози,
Вже між нами заметілі і морози.

Пригадай собі волошки, наші квіти,
Як волосся тобі ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезив ранок,
Все минуле, промайнуло, як в тумані.