Для тебе сердце щось просте і звичне,
Для неї місце надзвичайно романтичне,
В якому живе душа.
Для неї небо – це є клаптик раю,
Залізь на хмару і ангели гойдають.
Для тебе – там озонова діра.
Ти не Ромео для Джульєти,
Ти любиш сон, вона – сонети.
Небеса, моря і гори – для тебе фауна і флора
І флора.

А ну, зануда, налий собі вина,
Вона с тобою все одно, як одна.
Зануда, можливо з тебе ще будуть люди,
Налий і випий до дна.

А десь у небі чиясь свобода
І так манить і несе до Бога,
А ти – боїшся висоти.
Не можеш їй нічого сказати,
А вона вміє по очах читати
Слова, і мрії, і думки.
Ти не Ромео для Джульєти,
Ти любиш сон, вона – сонети
Небеса, моря і гори – для тебе фауна і флора
І флора.

А ну, зануда, налий собі вина,
Вона с тобою все одно, як одна.
Зануда, можливо з тебе ще будуть люди,
Налий і випий до дна.
А ну, зануда, налий собі вина,
Вона с тобою все одно, як одна.
Зануда, можливо з тебе ще будуть люди,
Налий і випий до дна.