Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку --
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.

Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.

Когда до губ твоих остаётся пол выдоха,
Когда до губ твоих остаётся пол шага…
Зрачки твои сотканы из удивления,
В твоих глазах сине и широко…

Что-то шепчешь зачарованно и тихо ты,
Тот шёпот мою тишину сине режет…
И забываю я, что умею дышать,
И что ходить умею, забываю…

А чёрный ворон над веками твоими взмывает,
И уверенность мою куда-то забирает…
Не пройденным пол шага остаётся,
Пол выдоха в горле застревает…

Зрачки твои сотканы из удивления,
В твоих глазах сине и широко…
Но до губ твоих остаётся пол выдоха,
До губ твоих остаётся пол шага…