Я один...

пр:
Стираючи в кров коліна,
Чекаючи на принципові зміни,
В тоні сірих емоцій промінь,
Збережу, і не віддам нікому,
Стираючи в кров коліна,
Чекаючи на принципові зміни,
В тоні сірих емоцій промінь,
Я один і навкруги нікого.

1.
Моя мрія, жити в світі без війни між людьми,
Буду іти до кінця, Вірити в слово святих,
Знову розправити крила, Але не для тих,
Хто тримає правду в лапах брудних,
В силу словах, Які звучать із серця,
На життя все плавніше лягає терція,
Моя тенденція зникає не наче туман,
Але я знаю сам, Кому все це віддам,

Стимул до найкращого ламається не вчасно,
Легка робота видається непідвласна,
Моїх потреб,моїх ідей, Так, так, 
страх коли мій корабель потерпить крах,
Їде дах, Я як птах зламаними крилами,
Розфарбую сірі плями втраченими силами,
Нічого не кажи, нічого не питай,
Нема нічого, є лише одна мета.

2.
Вже майорить червоне світло, Пекельних прапорців,
Я починаю лити сльози, За браком слів,
Останній сніг,останньої зими, можливо,
Так помирає і без того мертва перспектива.
Я вірю все..., я вірю все мине,
Під першим променем, 
Який давно вже зник, 
Та перехресті віри, та я до цього звик,

Я звик звикати, звик не спати, звик вбивати час, 
Звик до життя по блату, звик що є останній шанс,
Звик що є завжди ньюанс, звик бо все давно не звично,
Звик злизувати дощ з власного обличчя,
Без останньої надії, очі закривають вії,
І я без дії забуваю милі мрії,
В тілі замість крові виявляється пустеля,
З мого серця, звільняється адміністрація готелю.