так вчасно сплелися наші долі,
продав я волю,аби ти бачила зорі.
те невідоме серед міліон історій,
що я накоїв: застряг у твоїм полоні.
упав додолу,знаєш, мені доволі!
знову алкоголем загоюю свої рани,
чому так рано, думки мої стали рвані?
замело снігами, серце вже не повстане,
ти моя о мана, а я твій каторжанин.
наче у дурмані, голова як порцелана,
скажи кохана, чому між нами мертва яма?
та вся нірвана, обриває знову ранок...
не полегшало, тільки став філігранним.
і твій смак навік застряг в моїй гортані.
моя кохана,скажи чому струни порвані?
скажи чому, кохання мое зруйноване?

тебе благаю,обніми мене, не відпускай
поцілуй пристрасно і відправ в рай 
за небокрай,туди,де інші прагнуть щастя,
бо на зап"ястях, твоє ім"я не гасне.
наші долі розійшлися так предчасно,
та час проведений з тобою був прекрасний.
а власне,скажи чому тікаєш від мене?
невже даремно,я так кохав тебе шалено?
як би не старався, з серця тебе не прожену,
і вже ніколи тобі не стану безіменним.
мрії вогненні, але так жаль,що нездійсненні,
кругом буденність,я став уже злиденним,
муки щоденні,нема твого благословення,
як та нікчема,будую яскраві схеми,
скажи чому,не вписуюсь в твою систему,
я не любимий, і це навік вже теорема.