Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 
лиш приходить подібне кохання. 
В день такий розцвітає весна на землі 
І земля убирається зрання.. 

Дише тихо і легко в синяву вона, 
простягає до зір свої руки... 
В день такий на землі розцвітає весна 
і тремтить од солодкої муки... 

В’яне серце моє од щасливих очей, 
що горять в тумані наді мною... 
Розливається кров і по жилах тече, 
ніби пахне вона лободою... 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. 
Де ви бачили більше кохання?.. 
Я для неї зірву Оріон золотий, 
я — поет робітничої рані... 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 
лиш приходить подібне кохання. 
В день такий розцвітає весна на землі 
І земля убирається зрання.. 

Дише тихо і легко в синяву вона, 
простягає до зір свої руки... 
В день такий на землі розцвітає весна 
і тремтить од солодкої муки...